Early Modern economic and social history

Readership All those interested in early modern history, the history of (informal) diplomacy, the history of cultural transfer, the history of collecting; art history of the early modern period; intellectual history. For more information see brill.com

V Encuentro de Jóvenes Investigadores de la Fundación Española de Historia Moderna Sevilla 2019
A partir de que los virreinatos americanos iniciaron el comercio con Asia a través de las Filipinas, poco tardaron en aflorar recelos. La Corona sufrió la fuga de plata hacia el continente asiático y los mercaderes de Sevilla vislumbraron la ruina de sus mercados vitales. A partir de entonces inició una política mercantil que buscó limitar al máximo aquel comercio de manera que sólo existiera como una manera de garantizar el sustento del archipiélago filipino. No obstante, los productos asiáticos eran tan codiciados y generaban tan grandes ganancias que de poco sirvieron las cédulas reales, generando innumerables conflictos dignos de estudio. En este trabajo se propone un estudio de caso sobre un decomiso específico de mercaderías de la China efectuado por el virrey príncipe de Esquilache en 1615. Mediante él, sacar a la luz una parte de la realidad comercial de la Monarquía Hispánica en la Edad Moderna: estrategias de contrabando, investigaciones, pesquisas y sentencias; corrupción y cohecho de funcionarios de la Corona, así como conflictos de poder entre estos y rivalidades entre diversas instituciones. También determinar en qué grado tenía efecto la legislación sobre la realidad.
Since the American viceroyalties began trade with Asia through the Philippines, misgivings soon arose. The Crown suffered the flow of silver to the Asian continent and the merchants of Seville glimpsed the ruin of their vital markets. From then on, started a mercantile policy that sought to limit trade to the máximum, so that it only existed as a way to guarantee the sustenance of the Philippine archipelago. However, Asian products were so coveted and generated such great profits that the royal orders were of little use, generating numerous conflicts that are worthy of studying. This paper aims to study a specific seizure of chinese merchandise carried out by the viceroy prince of Esquilache in 1615 in order to unveil a part of the commercial reality of the Hispanic Monarchy in the Early Modern Age: contraband strategies, investigations, inquiries and sentences; corruption and bribery of king’s officials, as well as conflicts of power between them and rivalries between various institutions. Also determine to what extent the legislation had an effect on reality.

This article explores the emergence and significance of printed game boards in Rome at the turn of the seventeenth century. These objects constitute an important and overlooked visual and material aspect of a pervasive culture of gaming that engrossed a huge range of the populace: both the rich and the poor, men and women, the educated and the illiterate. Printed game boards not only served to entertain, but also mirrored and reified deeper social and moral concerns about gambling and leisure, a tension between the prescribed morality of the legal sanctions, decrees, and censures associated with the Counter-Reformation, and the everyday games common both in courtly leisure and play on the street and in the tavern. Visually manifesting a dual understanding of games as both ludic and mimetic, printed game boards enacted the ontology of life’s journey for early modern players, from the courtly, to the religious, to the quotidian.

This most recent edition of the bibliography contains almost 21,200 titles in English (64%) and French (36%), with an introductory section on historiography. It deals with every aspect of Italian history and culture from the Late Renaissance to the French Revolution.

The aim of this study is to collect evidence for textile recycling from a prehistoric and historic perspective. The basis are original textile finds and not, as might be expected, written or pictorial sources. The material presented here focuses on archaeological finds, especially on prehistoric to early medieval evidence from Central Europe, also mentioning some interesting examples from medieval and Early Modern times.
This is not a comprehensive study of all possible secondary uses of textiles, but it shall demonstrate different interesting case studies such as re-use and recycling of garments with examples from Bronze Age till early modern period. We also learn from Early Medieval evidence that textile rags have been employed for production processes e.g. of ceramic vessels, clay figurines or for thin bronze objects. In the salt-mines Hallstatt and Dürrnberg in Austria, hundreds of textile scraps have been found, left back in the mines after secondary use as make-shift binding material or sanitary items.
Worn-out textiles were used for caulking wooden ships, as sealing for water-management in prehistoric copper mines and as insulation material for medieval castles. At least, textile scraps also ended in medieval and early modern latrinae – after they have been used as “toilet-paper”. The evidence collected demonstrates a careful resource-management.

Scholars have generally depicted kabbalists within an air of exclusivity. During the second quarter of the eighteenth century, however, a handful of Jewish mystics in Padua, led by Moses Hayim Luzzatto, opened their secret society to others interested but not adept in Kabbalah in an attempt to establish a "perfected community" and attain the long-awaited messianic redemption. This article explores the social factors and intentions that drove the group's activity, specifically how Luzzatto's thoughts of the unity of creation played out in life and community.

Конференція «Запорозька Січ і українське козацтво». Історичні науки Випуск 66 16 17 Випуск 66 Конференція «Запорозька Січ і українське козацтво». Історичні науки УДК 94(477) «17/18» Сокирко О.Г. Рангові маєтності Генеральної артилерії Гетьманщини середини XVII-XVIII ст. Розглядається процес формування та розвитку комплексу рангових маєтностей артилерійського відомства Козацького Гетьманату. Ключові слова: артилерія, Гетьманщина, постачання «Артилерія в гетьманській армії була одним з небагатьох родів військ (поряд із найманими), що мав постійно існуючі форми організації та фінансування, зберігаючи їх як під час війни, так і в мирний період. У військово-адміністративному відношенні вона поділялася на «Генеральну армату», що перебувала в диспозиції вищого команду-вання, та полкову й сотенну, що контролювалися й утримувалися місцевими владами (козацькою адміністрацією, а також магістратами й ратушами). Питання власне матері-ального утримання головної артилерії Козацького Гетьманату-«Генеральної армати» (Генеральної артилерії, далі-ГА)-до сьогодні не отримало в літературі спеціального висвітлення, головним чином через те, що сама артилерія, як окрема формація збройних сил, не привертала уваги дослідників [1,с.51-55;2,с.430,477;11]. Головною формою утримання ГА були рангові маєтності, з яких надходили кошти (стягнені у вигляді зборів або акцизів, або виручені від реалізації продуктів ремесла й сільського господарства) та натуральні поставки (продукти, одяг, фураж, дрова, порох, селітра, залізо, вугілля та ін.). Артилерійські фундуші мали характер, що віддалено нагадував ординації-закриті адміністративно-господарські комплекси, з приписаним до них населенням, неподільність та правовий статус яких регулювався спеціальними постановами. Першою ранговою маєтністю ГА, засвідченою документально, стало Лисянське староство, що виокремилося в зі складу Корсунського староства Київського воєводства в 1650-х рр. 12 липня 1659 р. Ян ІІ Казимир видав привілей, яким призначив прибутки з Лисянки на утримання артилерії Війська Запорозького. Втім, вже навесні наступного року староство було передане у дідичне володіння Івана Виговського. Після загибелі останнього, новообраний гетьман Павло Тетеря знову домагається в сейму восени 1664 р. повернення Лисянки на ранг генеральної артилерії [3,с.115,154,241]. Як саме функціонувало господарство рангових маєтностей і які реальні доходи воно подавало на утримання ГА в цей час ми не знаємо. Імовірно лихоліття Руїни подавали мало шансів для розвитку господарства й кошти утримання артилерії лягали головне на гетьманський скарб, що живився трофеями та контрибуціями. Розпад гетьманату на дві самостійні частини на початку 60-х рр. XVII ст. поводував формування осібних фундушів для утримання ГА в Лівобережній Україні. Очевидно, першим наданням на «армату» стала Лохвиця, чий статус в новій якості закріпили Московські статті 1665 р. Цим же документом до неї було долучено «Ромен с принад-лежностьми» [13,с.271]. В цих фундушах спостерігаємо ту саму тенденцію, що й у попередні роки, коли на ранг надавалися цілісні адміністративно-господарські комп-лекси, що склалися ще до Хмельниччини. Ще одна прикметні риса-включеність або ж територіальне сусідство артилерійських володінь із гетьманськими маєтностями. З останньої чверті XVII ст. більша частина надань для ГА починає концентрува-тися в Ніжинському та Стародубському полках, оскільки згідно Глухівських статей 1669 р. цар «велел гетману и армате быти в Батурине» [13,с.472]. Саме тут ГА було виділено найбільший фундуш, котрий став головною господарською базою-містечко Короп з прилеглими селами Риботин, Сохачів, Райгородка та Лукнова. В літературі утвердилася думка, що Короп став маєтністю ГА згідно ухвали Коломацьких статей 1672 р., хоча в їхньому тексті згадки про артилерію та її маєтності відсутні взагалі. Втім, не виключено, що цей фундуш було отримано саме за каденції Самойловича, оскільки в мазепинські часи гетьманські розпорядження трактують Короп з округою, як давнє рангове надання. Містечко виникло у 40-х рр. XVII ст. і завдяки вигідному місцеположенню на межиріччі Десни і Сейму швидко перетворилося на помітний адміністративно-торгівельний пункт регіону. Його близькість до гетьманських сто-лиць-Батурина й Глухова-сприяла швидкій розбудові та піднесенню господарського життя околиці. Варто зауважити що, Короп, як центр однойменної сотні входив до числа т.зв. Засеймських сотень Ніжинського полку, що були виведені з-під полкової юрисдик-ції й підпорядковувалися безпосередньо гетьманам. Козацьке та посполите населення сотень відбувало різноманітні воєнні та господарські повинності на «бунчук и двор гетманский», зберігаючи за собою адміністративну окремішність й службові привілеї [12,с.36-41]. Наприклад, спеціальні «арматні роботизни» в місті виконував ковальський цех, що мав в обмін на це оборонні універсали від гетьманів Многогрішного (1671) та Мазепи (1707) [4,с.380;8,арк.13]. Крім Коропа до відомства ГА належало містечко Тірасполь, с. Березові Луки Гадяцького полку, а також сінокоси й випаси в урочищі Білі Вежі (т.зв. Біловезький степ) в Ніжинському полку [14,арк. 33 зв;19,арк.2-2 зв.]. Певна нестабільність складу рангових маєтностей спричинювалася факторами, загалом притаманними становищу вільних військових земель в Гетьманщині. Частина з них передавалася гетьманами в посесію генеральним старшинам або полковни-кам, після чого вони перетікали до складу дідичних володінь, або ж законним чи незаконним шляхом привласнювалася старшинами ГА. У 1718 р. Короп був пере-ведений тодішнім гетьманом Іваном Скоропадським у дідичну власність роду, в якій залишався аж по листопад 1728 р., поки не був повернений у відомство ГА Данилом Апостолом [7,с.14-15;10,арк.18-19зв.]. «Решительные пункты» веліли «город Короп, для содержания артиллерии генеральной, служителей и для строения фурманов и прочих артиллерийских припасов... отдать на артиллерию по-прежнему» [9,с.77]. Крім цього, в 1729 р. на потреби ГА гетьман передав рудні в околицях с. Косичанки в Стародубському полку [10,арк.20]. Значною статтею прибутків артилерійської скарбниці були надходження від винокуріння та шинкування в рангових маєтностях. Оскільки ці збори не потрапляли до місцевих бюджетів, торгівля «артилерийской горелкой» нераз ставала предметом конфліктів і сутичок із козацькими владами [19,арк.2-2 зв.]. Головним виробником «горілки артилерійской» був Ширманівський хутір, звідки вона доставлялася до шинків у рангових маєтностях. Наприкінці 1759 р. гарматні дозорці скаржилися на те, що «в маетностяхъ артиллерийскихъ сотні короповской..., да сотні ивангородской ... многїе козаки не имія своихъ винокуренъ повознимъ з сторони покупнимъ виномъ шинкуютъ... чрезъ что присилаемая в ті артиллерийские маетности з хутора ширма-новки артиллерійская горілка несходить» [17,арк.2-3]. 29 листопала 1759 р. гетьман видав спеціальний універсал, що підтверджував пропінаційне право ГА, втім козаки продовжували шинкування, а в Райгородку навіть розбили шинок [17,арк.2,4-4 зв.]. У Ніжинському та Гадяцькому полках, де артилерійських шинків було найбільше, місцеві влади вимагали від них сплати покуховного до полкової скарбниці й нерідко вчиняли погроми, «чрез что в шинкованю государевой артилерийской горілки остановка, а в казне убитокъ послідовалъ» [15,арк.11-12]. Згідно імператорського указу від 8 серпня 1734 р. доходи міста мали обертатися на утримання не лише генеральної, але й полкової артилерій, а у випадку нестачі необхідних коштів «на то отправление брать из войскового скарба» [9,с.396]. Тут варто звернути увагу на цю першу спробу ув'язати утримання гарматного парку Гетьманщини не з партикулярними доходами генеральної та полкової артилерій, а централізованим фінансуванням державною скарбницею. Втім, як побачимо згодом, централізації фінан-сового утримання артилерії це за собою не потягло. Наділення більшості урядників КГА фінансово-адміністративними функціями позбавляло артилерійський скарб чіткої звітності й спричинювало чималі розтрати й зловживаннями коштами. На 60-ті рр. XVIIІ ст. сукупна «недоимка» скарбу становила майже 5 тис. руб. [18,арк.1-1 зв.]. Більше того, на рубежі 50-60-х рр. XVIIІ ст. доходи й збори від головної артилерійської ординації-міста Коропа та належних до нього населених пунктів-продовжували віддаватися на відкуп орандаторам, котрі мали вносити до скарбниці фіксовані суми [16,арк.3]. Артилерія та її штат продовжували утримуватися за рахунок натуральних поставок і коштів, виручених від продажу ремісничої і сільськогосподарської продук-ції з рангових маєтностей. Себто рівень і стабільність її фінансування продовжували

Summary
Revised edition of an article originally published in 1986 in a journal for the history of textile industry. It deals with the policy of the Table of the Holy Spirit in 's-Hertogenbosch, the largest poor care board in this city, concerning the supply of woollen and linen cloths which the master of the Table distributed among the poor and gave to his permanent staff.  Between 1435 and 1637 the supply of woollen and linen manufactures was developing from a mainly self support system to a market oriented system. Most cloths were bought from producers outside the city because the urban cloth manufacture was specializing into expensive, luxury cloths and finishing of raw cloths. The Table only needed cheap cloths.

This essay investigates the role of the glass business in shaping the identity of glassmakers in Renaissance Venice. First, it re-examines the debated issue of secretiveness, highlighting the role played by immigration and emigration, and stressing how mobility affected the intersection between secrets and the creation of a distinctive identity. It then focuses on trade, examining the role played by the Venetian high political bodies in protecting a manufacturing that became a matter of state. It argues that thanks to government protection the participation of glass entrepreneurs in commerce did not need any formal branding, yet only to be recognized as “Venetian.” Lastly, the case study of the Bortolussi family shows the strategies of those glassmakers who tried to ascend to a superior social status, that of Venetian “cittadini originari.”

Computational flattening algorithms have been successfully applied to X-ray microtomography scans of damaged historical documents, but have so far been limited to scrolls, books, and documents with one or two folds. The challenge tackled here is to reconstruct the intricate folds, tucks, and slits of unopened letters secured shut with “letterlocking,” a practice—systematized in this paper—which underpinned global communications security for centuries before modern envelopes. We present a fully automatic computational approach for reconstructing and virtually unfolding volumetric scans of a locked letter with complex internal folding, producing legible images of the letter’s contents and crease pattern while preserving letterlocking evidence. We demonstrate our method on four letterpackets from Renaissance Europe, reading the contents of one unopened letter for the first time. Using the results of virtual unfolding, we situate our findings within a novel letterlocking categorization ...

Summary
Short article in Dutch about epidemics of plague and dysenteria around Breda in the periode 1660-1680. The original version dates from 1973 and was a result of my master thesis for a study in history at the University of Utrecht. This version is a revised edition made in February 2016. Shortly after 1670 the plague disappeared from the scene in this rural region, but its function was taken over by the ‘rode loop’, a kind of malign dysenteria which caused considerable damage.

Early modern states faced numerous challenges in subsisting their prisoners of war, not least the problems of remitting them money for their subsistence, which had to pass across hostile borders.  Examining how the British state achieved this in the War of the Spanish Succession (1702-13) shows the limits of modern scholarship on state formation and its focus on administrative reform and domestic resource mobilisation.  The project of power continued to rely on international Huguenot and even Jacobite financial networks, held together by personal trust and private interests, sometimes even while they were working for the enemy.  Success was achieved because British officials were able to tap into these networks through hubs such as London, Amsterdam, Paris and Madrid, and use them to maintain the flow of money abroad.

Summary
Minutes of aldermen and notaries. A source for entrepreneurial history in the early modern period. Most archives of small companies have gone lost, what remained are mostly archives of big and succesful enterprises, being not representative at all. This article pays attention to another source which can fill the gap partially, i.e. minutes of notaries and aldermen. Many minutes have been preserved, they containg lots of valuable information and are being made accessible by digital technology and volunteers.

A brief look into La Española's mid sixteenth-century Italian sugar entrepreneur Juan Soderin's properties (including his household slaves), financial situation, business activities, attitudes towards relatives, religious beliefs and social circle or network, as reflected on his last will and an inventory of his assets shortly before his passing away in 1556. Based on previously unpublished documents from Archivo General de Indias of Seville. Full transcription by the author of both documents included as appendix.

Hospital de Todos-os-Santos [All Saints Hospital] received since 1504 - the year the Regimento [rules of procedure] were approved - the abandoned or orphaned children of the city. Minors were placed in the Hospital wheel so this institution would foster, support, and educate them. Since 1564 the Hospital administration was entrusted to the Santa Casa da Misericórdia de Lisboa. Some years later, in the aftermath of the devastating earthquake on November 1, 1755, that Confraternity took on the direct responsibility for assisting unprotected children, creating the Hospital dos Expostos [Foundling Hospital].
Therefore, a considerable collection of documents (almost 200 linear metres) relating to the assistance of foundlings, covering a period dating back to the 17th century, is preserved in the Historical Archive of the Santa Casa da Misericórdia de Lisboa (AHSCML). This collection includes different archival series, with common and complementary information.
Some of these series are rare, such as the foundling tokens, which consist in handwritten notes that were left with some children when they were placed on the wheel. Sometimes these documents were accompanied by other pieces of various types.

In Felipo de Carrizales, titular protagonist of the novela ejemplar, " El celoso extremeño, " Cervantes created one of his most extravagant characters, a man who oscillates between the behavioral extremes of disorderly conduct in his personal life and repentance for his moral failings. The most salient feature of Carrizales's character is his overwhelming jealously, an exaggerated personality trait that is not readily explained in terms of modern psychological realism, but that does respond to contemporary notions of disorderly appetite, particularly as embodied by those given to the practice of usury.

Entre 1701 et 1703, au début de la guerre de Succession espagnole, Henry Bentinck (1682-1726), vicomte Woodstock, et son gouverneur huguenot, Paul Rapin de Thoyras (1661-1725), entreprennent un voyage pédagogique – le Grand Tour – qui devait les conduire de La Haye dans les Provinces-Unies à travers les États allemands jusqu’en Italie. Nous éditons la centaine de lettres connues de la correspondance qu’ils entretiennent au cours de ce voyage, avec le père du jeune homme, Hans Willem Bentinck (1649-1709), comte de Portland. Ces lettres apportent des informations sur tous les aspects de la vie quotidienne des voyageurs – sur les coutumes des Cours et des villes où ils séjournent, sur les bruits qui couraient à l’époque sur les événements de la guerre, sur les contraintes du voyage, sur les aléas du courrier et sur les rapports personnels difficiles entre les trois correspondants. Notre introduction porte sur ces différents aspects de la vie des voyageurs et sur la notion de « vie privée » que véhicule la correspondance. Nous ajoutons à ce corpus deux lettres inédites de Rapin-Thoyras à Woodstock de l’année 1721 ainsi que plusieurs lettres d’aristocrates qui envoient à Portland leurs commentaires sur le comportement de son fils.

Michaël Green est chercheur à l’Université de Lodz en Pologne, et chercheur affilié au Centre d’études sur la vie privée [Centre for Privacy Studies] de la Fondation Nationale danoise de la Recherche à l’Université de Copenhague. Ses travaux portent, entre autres, sur les minorités religieuses à l’époque moderne, sur l’histoire de l’éducation et sur la notion et la pratique de la vie privée. Parmi ses publications : The Huguenot Jean Rou (1638-1711): Scholar, Educator, Civil Servant (Honoré Champion, 2015), et les articles « The Orange-Nassau Family at the Educational Crossroads of the Stadtholder’s Position (1584 – 1711) » (2019) et « Bridging the English Channel: Huguenots in the Educational Milieu of the English Upper Class » (2018).

Traduction de l’anglais original de l’introduction et de l’apparat critique par Bertrand Marceau, maître de conférences en  histoire moderne à l’université de Reims.

Este trabajo constituye una pequeña aportación para el estudio de las vinculaciones del crédito con los movimientos migratorios al final del Antiguo Régimen. En particular, se aborda el caso del crédito hipotecario de los emigrantes gallegos en Cádiz, originarios de la zona sur de la comarca santiaguesa (Santiago de Compostela, Galicia, España), impuestos sobre sus bienes raíces sitos en sus lugares de origen entre 1770 y 1804. Los mecanismos y variables del proceso que se ponen de manifiesto durante la investigación pueden colaborar a una mejor comprensión de los fenómenos tempranos de emigración y movilidad del capital en un sentido relativamente novedoso, en tanto en cuanto observamos en fecha temprana procesos complejos de articulación transterritorializada que afectan los lugares de origen.

ABSTRACT: Although armies grew larger during the seventeenth century, size estimates are often inaccurate. This article uses diverse sources to produce accurate troop counts for Electoral Saxony during the Thirty Years’ War (1618–48), concluding that its army was large only briefly. It also discusses Saxony’s overlooked role in this war. This research suggests that the military revolution thesis should be revised: army sizes did not necessarily stabilize at higher levels and war did not necessarily “make the modern state.” Saxony went to war using traditional means of raising revenue: different states responded to their challenging environment differently.

Did the collapse of the male-dominated wool industry and emergence of the female-dominant silk industry change how Florentine textile workers lived in and moved through their city? One fifth of mid-sixteenth-century Florentine households were headed by a woman, in most cases a widow. Many were involved in the silk and wool industries, particularly the former which was built on the underpaid labor of semiskilled workers laboring either in domestic settings or enclosed institutions. Can digital humanities (DH) provide the tools by which we can trace the various effects of this profound economic shift in Florence's critical textile industries? At this stage of research, it is clear that the tools provided by one DH project, when combined with more traditional social historical research methods, can indeed help us measure and visualize some aspects of the change, even if limits in the original data prevent us from developing as full a picture as we might wish. 1 This chapter will briefly review the broad outlines of this economic and demographic shift before turning to consider what the key sources may tell us when we extract, tabulate, and geo-reference the data. Of course, those recording that data had other questions in mind, and we cannot assume that those offering it had any investment in its accuracy-indeed, very much to the contrary when it was a tax census that was being assembled. Yet by reading property, occupational, and demographic data in conjunction with other sources, we can gain more from both, and move further toward answering questions that those of the sixteenth or seventeenth-or twentieth-centuries might not have thought worth asking. Using digital tools together with other sources, makes it possible to chart how economic activity, social discipline, occupational regulation, and charity developed in Florence through a period of intense political and economic change. In particular, it is possible to trace how these factors, refracted through the lens of gender and poverty, shaped social networks, urban settlement, and mobility among distinct groups of marginal and enclosed females (orphans, prostitutes, nuns). This allows

Regulating relationships among strangers was a primary concern of the early modern world. Both the rediscovery of classical texts and new encounters between Europeans and Arabs, Asians, and Native Americans required a rethinking of the laws and customs of hospitality on both a local and a global scale. Theological conflicts and shifting national alignments in Europe itself also imperiled traditional conceptions of host and guest, forcing thinkers to envision their responsibilities to others in new ways. The thirteen articles in this collection offer case studies that examine the philosophies and dynamics of hospitality in early modern Italy, England, Central Europe, and the Ottoman Empire. In so doing, they explore practices, symbols, and philosophies of hospitality and obligation in the early modern world.

The polemic surrounding the 1753 Jewish Naturalization Bill was one of the major public opinion campaigns in Britain in the eighteenth century, as well as the most significant event in the history of Britain's Jews between their seventeenth-century admission and nineteenth-century emancipation. The bill proposed to offer Jews a private act of naturalization without the sacramental test. A costly and cumbersome process, the measure could have had only minor practical impact. Due to its symbolic significance, however, the bill ignited public clamor in hundreds of newspaper columns, pamphlets, and prints. What made it so resonant, and why was the opposition so successful in propagating opposition to the motion? It has been commonly argued that the entire affair was an instance of partisan conflict in which the Jews themselves played an incidental role. This paper throws light on the episode from an alternative perspective, arguing that a central reason for its resonance was that the discussion on the Jews evoked concerns with the expanding financial market and its sociopolitical implications. As Jews had by that time become emblematic of modern finance, they embodied contemporary anxieties about the economy, national identity, and their interrelations.

This article presents an overview of the long term trends in the trading patterns for salted herring in the area of the North Sea and the Baltic Sea and their hinterlands in the period of c. 1600-1850. The market is defined as ‘the interaction between supply and demand to determine the market price and corresponding quantity bought and sold.’  In this period the north European herring market underwent several changes. This is analysed from four different points of view:
The first main section examines the main trading routes for herring in Northern Europe by use of records from the Sound toll registers as well as from accounts of herring imports in the German North Sea and Baltic cities. Then a number of price series for various parts of northern Europe give indications for the long term development of prices of herring. Following this an analysis of the consumption patterns of salted herring is carried out, and finally the influence of mercantilist policies is evaluated.